Іноді цей термін застосовують для позначення фахівців взагалі – в тому контексті, що вони мають дуже детальними знаннями в будь-яких питаннях, або мають досить нестандартне і конструктивне мислення. З моменту появи цього слова у формі комп’ютерного терміна (події в 1960-і роки), у нього з’являлися нові, часто досить різні, значення.
Етика хакерів
У середовищі хакерів прийнято цінувати час свій і інших хакерів («не винаходити велосипед»), що зокрема має на увазі необхідність ділитися своїми досягненнями, створюючи вільні програми. Взагалі, інформація, знання повинні бути доступні всім, дійсно цінною є здатність розуміти і використовувати її, що, по суті, є здатність мислити логічно.
Соціокультурні аспекти
Персонажі-хакери досить поширені у науковій фантастиці, особливо в жанрі кіберпанк. У цьому контексті хакери зазвичай є протагоністами, які борються з пригнічують структурами, якими переважно є транснаціональні корпорації. Боротьба звичайно йде за свободу і доступ до інформації. Часто в подібній боротьбі звучать комуністичні або анархічні гасла.
Брюс Стірлінг у своїй роботі «Полювання на хакерів» зводить хакерські рух до руху телефонних фрікерів, яке сформувалося навколо американського журналу TAP, спочатку належав молодіжної партії Youth International Party, яка явно співчувала комуністам. Журнал TAP представляв собою технічну програму підтримки (Technical Assistance Program) партії Еббі Хоффмана (Abbie Hoffman), що допомагає неформалам безкоштовно спілкуватися по міжміському і виробляти політичні зміни в своїй країні, часом несанкціоновані владою.
Найвідоміші хакери світу
«Хакером», в первинному значенні цього слова, називається людина, яка любить дослідження деталей програмованих систем, що вивчає питання підвищення їх можливостей, що програмує щось з ентузіазмом і просто любить програмувати. Так само «хакером» називається людина, що є експертом в якійсь галузі (наприклад, опис людини, як «хакер Unix» говорить про те, що людина є експертом в користуванні даною системою, але так само людина може бути і «хакером астрономії» , що говорить про те, що він є експертом у даній області). «Хакером» може так само називатися людина, яка любить інтелектуальні випробування, які полягають у творчому подоланні або обході існуючих обмежень.
Останнім часом слово «хакер» використовується для визначення людини, яка використовує свої, або чужі знання в області комп’ютерних та інших високих технологій, для здійснення злочинної діяльності, такої як, наприклад, незаконне проникнення в закриті мережі. Існують і менш узагальнені види «хакерів»: кардери (злом і незаконне використання інформації з чужим кредитних картах), крекери (злом захисту програмних продуктів знаходяться під охороною авторськими правами), скрипт-Кід (використовують готові експлоїти та вразливості для здійснення зломів), мережні пірати (займаються несанкціонованим розповсюдженням програмних продуктів, захищених авторськими та іншими суміжними правами).
«Хакерів», які використовують свої навички і знання в мирних цілях і на благо суспільства, так само називають «Білими шапками». Часто їх ще називають «Етичними хакерами». Цих «хакерів», що не порушують закони, часто наймають компанії для дослідження та тестування захищеності їх систем. Інші ж «Білі шапки» діють без дозволу компаній, обходячи, але, не порушуючи закони і цілісності систем, а так само винаходять нові цікаві речі.
«Хакерів», які використовують свої навички та знання для особистої вигоди, порушення закону та інших незаконних дій, називають «Чорними шапками».
«Білі шапки» У цій частині статті розглядаються декілька найвідоміших «Білих шапок» і їхні винаходи та технології, які вони створили.
Стівен Возняк
Стивен Возняк
Його ще називають – Воз, а так само він відомий, як Стів з Apple. Возняк і Джобс заснували Apple Computer. Віз почав займатися хакерством із створення блю-боксів, які дозволяють користувачам обходити механізми перемикання в телефонних лініях, що дозволяє здійснювати міжміські дзвінки безкоштовно. Джобс і Воз продавали ці блю-бокси однокурсникам і навіть використовували його самі для дзвінка Папі Римському, прикидаючись Генрі Кіссінджером.
Возняк кинув коледж і винайшов комп’ютер, який зробив його відомим. У Джобса була ідея продавати дані комп’ютери, як повноцінний пристрій. Вони обміркували цю та ідею і втілили її в гаражі Джобса. Возняк і Джобс продали перші 100 Apple I місцевим продавцеві за $ 666,66 кожен.
На даний момент Воз сконцентрувався на благодійності і більше не працює на Apple повними робочими днями. Возняк «усиновив» шкільний округ Лос Гатос, надаючи вчителям та учням практичне навчання і останнє технічне забезпечення.
Тім Бернерс-Лі
Тім Бернерс-Лі
Бернерс-Лі поважається за те, що винайшов Всесвітню Мережу (WWW). Бернерс-Лі отримав багато нагород, включаючи Премію тисячоліття в області технологій (Millennium Technology Prize).
Бернерс-Лі був вперше спійманий на «хакерстві», коли зламував коди доступу зі своїм другом під час навчання в Оксфорді. Після йому заборонили в доступі до університетських комп’ютерів.
Бернерс-Лі усвідомив, що гіпертекст може бути з’єднаний з інтернетом. Бернерс-Лі згадує про те, як він це зробив: «Мені потрібно було всього лише взяти ідею гіпертексту, з’єднати її з ідеями TCP і DNS, і … Вуаля! – Всесвітня Мережа ».
Після винаходу Всесвітньої Павутини Бернерс-Лі заснував Консорціум Всесвітньої Мережі (W3C) в Массачусетському Технологічному Інституті. Консорціум W3C описує себе, як «міжнародний консорціум, де організації члени консорціуму, співробітники консорціуму і сторонні люди працюю разом для того, щоб створити стандарти Мережі». Ідея Всесвітньої Мережі Бернерса-Лі, так само як і стандарти W3C, поширюються безкоштовно без патентів або правових відрахувань.
Лінус Торвальдс
Лінус Торвальдс
Лінус – це батько-засновник Linux – популярної операційної системи, заснованої на Unix. Він називає себе інженером, і каже, що його мета проста: «Я просто хочу отримувати задоволення, створюючи кращу операційну систему в світі».
Знайомство Торвальдса з комп’ютерами почалося з Comodore VIC-20, 8-и бітного домашнього комп’ютера. Пізніше, він перейшов на Sinclair QL. Сайт Wikipedia повідомляє про те, що він значно модифікував свій Sinclair, особливо – операційну систему, а якщо точніше, то модифікації Торвальдса полягали в «асемблері, текстовому редакторі, а так само в декількох іграх».
Торвальдс створив ядро Linux в 1991 році, використовуючи для натхнення операційну систему Minix. Він почав з перемикача завдань для платформи 80386 і вікна терміналу. Після цього він звернувся до інших програмістам для того, щоб ті внесли свій вклад. На даний момент близько 2% коду ядра Linux написані самим Торвальдсом. Успіх цього публічного запрошення до внесення змін в код являє собою один з найвідоміших прикладів вільного ПЗ.
На даний момент Торвальдс служить ватажком братства Linux і координує всі зміни, які програмісти-волонтери вносять в код ядра. У його честь було названо астероїд, він отримав почесні докторські ступені від Університету Стокгольма і Університету Хельсінкі, а так само його ім’я згадується в журналі Time «60 років героїв».
Річард Столлман
Річард Столлман
Слава Столлмана походить від GNU Project, який він заснував для розробки безкоштовної операційної системи, і за це його вважають батьком вільного програмного забезпечення.
Його «неабияка біографія» говорить: «Платне програмне забезпечення залишає людей безпорадними і змушує коливатися, забороняючи їм ділитися і змінювати його. Вільна операційна система є основою для того, щоб люди могли вільно користуватися комп’ютерами».
Столлман, який вважає за краще, щоб його називали rms, почав займатися хакерством в МТІ. Він працював штатним хакером на проекті Emacs та інших. Він критично ставився до обмеженого доступу в лабораторії. Коли була встановлена система парольного захисту, Столлман зламав її, обнулив паролі і розіслав користувачам листа про скасування системи.
Хрестовий похід Столлман в ім’я вільного програмного забезпечення почалася через принтера. У лабораторії МТІ йому і іншим «хакерам» було дозволено змінити код принтерів для того, щоб вони видавали зрозумілі повідомлення про помилки. Однак, прибув новий принтер, в якому їм було заборонено що-небудь міняти. Він знаходився далеко від лабораторії, і відсутність повідомлень викликало незручність. Саме в цей момент він «переконався в тому, що ПО має бути вільним».
Натхненний цим, він почав працювати над GNU. Столлман написав реферат «The GNU Project», в якому він вибрав роботу над операційною системою, тому що це основа, «ключове програмне забезпечення для використання комп’ютера». У той момент версія операційної системи GNU / Linux використовувала ядро Linux розпочате Торвальдсом. Операційна система GNU поширюється під ліцензією «авторського лева», яка використовує авторське право, що дозволяє користувачам використовувати, змінювати, копіювати і поширювати програмне забезпечення.
Життя Столлманa продовжує крутитися навколо просування ідеї вільного програмного забезпечення. Він працює проти таких рухів, як Digital Rights Media (чи як він любить його називати – Digital Restrictions Management), за допомогою таких організацій, як Free Software Foundation і League of Programming Freedom. За свою роботу він отримав широку впізнаваність, а так само нагороди, стипендії і чотири почесні докторські ступені.
Цутому Шимомура
Цутому Шимомура
Шимомура досяг слави не найвдалішим чином: його зламав Кевін Митник. Вражений цією атакою, він зробив метою свого життя допомогти ФБР зловити його.
Робота Шимомури по затриманню Кевіна Митника заслуговує похвали, але він і сам не безгрішний. Брюс Стерлінг згадує: «Він витягає мобільний телефон AT & T, розпаковує його, розбирає його і починає прослуховувати телефонні розмови, що проходять через Capitol Hill, в той час, як співробітник ФБР стоїть у нього за спиною і слухає його».
Шимомура зробив так, щоб Митник його зламав, щоб знайти його. Незабаром після виявлення злому, він зібрав команду і продовжив роботу по затриманню Митника. Використовуючи мобільний телефон Митника, вони відстежили його в міжнародно аеропорту Raleigh-Durham. Стаття «Комп’ютерні експерти SDSC допомагають ФБР зловити комп’ютерного терориста» говорить про те, як Шимомура вдалося позначити місцезнаходження Митника. Спільно з техніком з телефонної компанії Шимомура «скористався антеною для частотного визначення місцезнаходження, приєднаної до лептопу, для того, щоб звузити область пошуку до житлового комплексу». Незабаром Мітнік був заарештований. У слід за цим, Шимомура разом з журналістом Джоном Маркоффом написав книгу про події, яка надалі була екранізована.
Адріан Ламо
Адріан Ламо
Ламо завдав серйозної шкоди компаніям Microsoft і The New York Times. Він підключався до інтернету з кафе, точок друку фотографій Kinko і навіть бібліотек, і врешті-решт його охрестили «Бездомним хакером». Ламо часто знаходив помилки в системах безпеки і зламував їх. Але разом з тим він і інформував компанії про ці помилки.
Список зломів Ламо включає такі компанії, як Yahoo!, Citigroup, Bank of America і Cingular. Звичайно, «хороші хакери» займалися тим же самим, тільки вони це робили легально, тому що компанії самі наймали їх для знаходження дірок в захисті, а Ламо між тим порушував закони.
Злом мережі The New York Times привернув до нього увагу. За це суд призначив йому штраф у розмірі 65 000 доларів як компенсацію. А крім того, він був засуджений до шести місяців домашнього арешту і двох років випробувального терміну. Випробувальний термін закінчився в січні 2007 року, і тепер Ламо відомий як лектор і журналіст.
Кевін Мітнік
Кевін Мітнік
Ім’я Кевіна Мітніка, мабуть, можна назвати синонімом слова «хакер». У Міністерстві юстиції США його досі вважають найнебезпечнішим кіберзлочинців всіх часів. Його злодіяння навіть були увічнені у фільмі «Злом».
Почав Мітнік з того, що зламав лос-анджелеську систему транспортних карт, щоб безкоштовно кататися на автобусах. А потім, як і Стів Возняк (Steve Wozniak) з Apple, Митник спробував себе на ниві телефонного Фрікінг (робив безкоштовні дзвінки за рахунок того, що знав пристрій телефонної системи). Вперше Митник був засуджений за злом мережі корпорації Digital Equipment Corporation (DEC) і крадіжку ПЗ.
Слідом за цим Митник зайнявся зломами по всіх Сполучених Штатах. За його власними словами, він влізав в телефонні мережі, викрадав корпоративні таємниці і проникав в систему оборони країни. Кінець його хакерської кар’єри настав, коли він зламав домашню «машину» комп’ютерного експерта і за сумісництвом хакера Цутому Шимомури (Tsutomu Shimomura).
Зараз Митник – корисний член суспільства. Після п’яти років і восьми місяців, проведених у камері одиночного ув’язнення, він став консультантом з комп’ютерної безпеки.
Джонатан Джеймс
Джонатан Джеймс
Коли Джонатану було 16 років, його ім’я стало широко відомо завдяки тому, що він став першим неповнолітнім, відправленим до в’язниці за «хакерство». Пізніше він сказав, що просто пустував, і йому подобалися складні завдання.
Джеймс зламував серйозні організації, включаючи Defense Threat Reduction Agency, яка є частиною Міністерства Оборони США. Після цього він отримав доступ до імен користувачів і паролів, а також можливість переглядати конфіденційну інформацію.
Найбільшим «успіхом» Джеймса став злом мережі NASA і крадіжка ПЗ на суму понад $ 1,5 млн. За даними Міністерства юстиції США «програмне забезпечення, вкрадене Джеймсом, управляє системою життєзабезпечення МКС, включаючи систему контролю температури і вологості в житлових відсіках». Після виявлення злому NASA було змушене відключити систему для перевірки та приведення в робочий стан, що обійшлося платникам податків в 41 000 доларів. Сьогодні Джеймс збирається відкрити компанію по забезпеченню комп’ютерної безпеки.
«Чорні шапки»
«Чорні шапки» Описані нижче люди належать до того виду «хакерів», в якому ми звикли до них. Ви, можливо, бачили, як їх заарештовують за кібер злочини, в той час, коли вони тільки вийшли з перехідного віку. Хтось із них скоював злочини заради вигоди, хтось виключно заради веселощів.
Роберт Таппан Морріс
Роберт Таппан Морріс
Батько Роберта Морріса, якого також звуть Роберт Морріс, колись працював в Агентстві національної безпеки США. Роберт Морріс-молодший є творцем «хробака Морріса». Цей вірус став першим комп’ютерним черв’яком, який поширювався через інтернет. А Морріс став першою людиною, яку обвинуватили в комп’ютерному шахрайстві та порушенні прав в 1986 році.
Морріс створив свого «хробака», коли навчався в Корнельському Університеті. За його твердженням, він це зробив виключно заради того, щоб дізнатися, наскільки на той момент розрісся інтернет. А черв’як між тим почав безконтрольно розмножуватися і розповсюджуватися по мережі з величезною швидкістю, відключаючи багато комп’ютерів і навіть приводячи їх у повну непридатність. Експерти стверджують, що понад 6 000 комп’ютерів було знищено. Морріса засудили до 3 років випробувального терміну, 400 годин громадських робіт, а також зобов’язали виплатити штраф 10 500 доларів.
Зараз Морріс є штатним професором в Массачусетському технологічному інституті в лабораторії «Комп’ютерних наук і штучного інтелекту». Його коник – архітектура комп’ютерних мереж.
Кевін Полсен (Kevin Poulsen)
Кевин Полсен
Полсен часто називають Темним Данте (Dark Dante). Після злому телефонних ліній лос-анджелеській радіостанції KIIS-FM про нього дізналися всі США. На цьому він грошей достатньо, щоб купити собі Porsche і багато чого іншого.
ФБР взялося за пошуки Полсен після того, як він зламав їх базу даних і отримав доступ до засекреченої інформації про прослуховування телефонних розмов. Полсен спеціалізувався на телефонних лініях, і він часто зламував телефонні станції. Крім того, він відновлював телефонні номери для свого друга, який був власником віртуального ескорт-агентства. Справа Полсен перевели в розряд нерозкритих, однак він все ж був спійманий і засуджений на 5 років.
Після того, як Полсен вийшов з в’язниці, він працював журналістом, а потім був підвищений до посади головного редактора Wired News.
